Rehabilitation and Recreation

ДИНАМІКА РІВНЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ СЕРЕДНЬОГО ВІКУ ПІСЛЯ ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ ХОЛЕЦИСТЕКТОМІЇ У ПІСЛЯГОСТРОМУ ПЕРІОДІ РЕАБІЛІТАЦІЇ

N. R. Golod, O. M. Petryk, T. V. Buhaienko — Mon, 10 Jun 2024 00:00:00 +0000

Мета – визначити динаміку рівня функціонування діяльності та участі пацієнтів середнього віку із гострим калькульозним холециститом (ГКХ) та хронічним калькульозним холециститом (ХКХ) після лапароскопічної холецистектомії (ЛХЦ) у післягострому періоді реабілітації та ефективність розроблених індивідуальних реабілітаційних програм. Матеріал. Включено пацієнтів середнього віку від 45 до 59 років із ХКХ (n=40) та пацієнтів із ГКХ (n=40), яким була проведена лапароскопічна холецистектомія у хірургічному відділенні Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні (ІФЦМЛ) у 2019–2020 роках. Здійснювали оцінку щодо наявності порушень функціонування, активності та участі із використанням міжнародної класифікації функціонування (МКФ). Дослідження просте, рандомізоване, із засліпленням оцінювачів під час опитування, обстеження та обробки отриманих даних. Критерії виключення: наявність у пацієнтів нейропсихічної патології; відмова пацієнтів від участі в дослідженні. Вибування із дослідження не було. Статистичні методи включали вимірювання медіанного значення (Me), верхнього та нижнього квартилів (25%; 75%). Для незалежних вибірок використовували U-критерій Манна-Уітні, залежних – T-критерій Вілкоксона, статистично значущими вважали розходження при р<0,05. Результати. У пацієнтів MG1 і MG2 у порівнянні до і після реабілітації виявлено статистично значущу різницю зниження рівня дисфункцій та обмежень у функції сну, функції емоцій, відчуття болю, функції дихання, втоми, функції дефекації, сили м’язів тулуба, миття частин тіла, контроль над раціоном і фізичною формою, що свідчить про ефективність впроваджених індивідуальних програм реабілітації на підгострому етапі реабілітації. Висновки. У післягострому періоді реабілітації індивідуальні програми реабілітації для пацієнтів після ЛХЦ середнього віку, спрямовані на вирішення конкретних короткострокових та довгострокових цілей, спрямовані на діяльність та участь тривалістю 21 день, здатні позитивно вплинути на зниження рівня дисфункцій та обмежень у таких показниках, як: функції сну, емоції, функції дихання, втома, функції дефекації, миття частин тіла, контроль над раціоном і фізичною формою. Для пацієнтів після ЛХЦ зі зниженими функціями сили м’язів тулуба, толерантності до фізичного навантаження, функцій травлення, функцій м’язової витривалості, ходьби на великі відстані необхідно продовжити реабілітаційні втручання на довготривалих періодах реабілітації.

ХАРАКТЕРИСТИКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ ХВОРИХ ПОХИЛОГО ВІКУ З ТРАВМАТИЧНИМ УШКОДЖЕННЯМ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ ЯК КРИТЕРІЙ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ВТРУЧАННЯ

N. Ye. Nesterchuk, T. V. Gamma, R. M. Korobkova — Mon, 10 Jun 2024 00:00:00 +0000

Мета – дослідити динаміку якості життя з позиції специфічного стоматологічного стану та загального соматичного здоров’я як критеріїв ефективності реабілітаційного втручання, спрямованого на корекцію наслідків переломів нижньої щелепи у пацієнтів старших вікових груп. Методи. У процесі дослідження взяли участь 42 особи похилого та старечого віку. Групу 1 становили 23 особи, у яких анамнез не був обтяжений переломом кісток лицьового черепу. До групи 2 групи увійшли 19 осіб з наслідками перелому нижньої щелепи. Для них була розроблена програма фізичної терапії, спрямована на корекцію виявлених порушень та покращення якості життя тривалістю 1 місяць. Активні техніки включали терапевтичні вправи для жувальної та мімічної мускулатури, язика, шиї, їх постізометричну релаксацію. Пасивні техніки включали масаж жувальних м’язів, пасивну мобілізацію скронево-нижньощелепного суглоба. Якість життя пацієнтів оцінювали за Geriatric Oral Health Assessment Index, The Short Form-36. Результати. Розроблена з позицій вікових особливостей загоєння кісткової тканини та потреб функціонального навантаження програма реабілітації сприятливо вплинула на якість життя осіб похилого та старечого віку з наслідками перелому нижньої щелепи, що під час повторного обстеження проявилось у вигляді покращення досліджуваних показників. Усі показники GOHAI групи 2 статистично значуще покращились стосовно вихідного рівня (р<0,05), але тільки за показником, пов’язаним з контактами з іншими людьми, досягли параметрів основної групи 1 (р>0,05). Аналізуючи отриманий результат, відзначено досягнення за шкалами SF-36 рівня нетравмованих однолітків (р>0,05); за всіма шкалами, крім «Vitality» та «Mental health», відбулось покращення стосовно вихідного показника (р<0,05). Висновки. Розроблена комплексна програма реабілітації продемонструвала статистично значущий позитивний вплив (р<0,05) на всі досліджувані показники якості життя порівняно з вихідними даними (хоча рівня якості життя, пов’язаного зі стоматологічною дисфункцією, не було досягнуто), що підтверджує необхідність застосування спеціалізованого відновлення у пацієнтів старших вікових груп з травмами нижньої щелепи тривалий час.

ПРОГНОЗУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ ХВОРИХ НА ПНЕВМОНІЮ У РАЗІ КОРОНАВІРУСНОЇ ХВОРОБИ НА ЕТАПАХ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Ю. В. Корота, О. Б. Неханевич, В. В. Логвиненко — Mon, 10 Jun 2024 00:00:00 +0000

Мета – розробити прогностичну модель ефективності фізичної терапії щодо покращення кардіореспіраторної витривалості пацієнтів, хворих на пневмонію, у разі коронавірусної хвороби на етапах реабілітації. Матеріал. На стаціонарному етапі у дослідженні взяли участь 42 пацієнти, хворі на коронавірусну хворобу. Пацієнтів випадковим чином розподіляли до основної (n=21) та контрольної (n=21) груп. Програма фізичної терапії для пацієнтів основної групи додатково включала вправи на розтяг м’язів поясу верхньої кінцівки, грудної клітки та м’язів тулуба, крім того, всім пацієнтам основної групи призначалися вправи, спрямовані на нормалізацію дихання, незалежно від наявності продуктивного кашлю та/або вологих хрипів. Всім пацієнтам проводилось анкетування, антропометрія, оцінка рівня вираженості слабкості та кашлю, визначалася сила м’язів верхніх кінцівок, рівновага, кардіореспіраторна витривалість. На довготривалому етапі реабілітації в дослідження було включено 30 пацієнтів. Пацієнти виконували програму фізичної реабілітації як індивідуально, так і в групах по 3–4 особи 5 днів на тиждень протягом 6 тижнів після виписки. Всім пацієнтам проводили анкетування, антропометрію, оцінювали якість життя, кардіореспіраторну витривалість, ступінь ураження легень, визначали кількісний склад трансформуючого фактора росту (TGF-β1). Результати. Найбільш значущими факторами для прогнозування покращення показників 6-хвилинного тесту ходьби наприкінці стаціонарного етапу реабілітації були значення тесту «Встань та йди» (коефіцієнт регресії В=-4,1) та сила м’язів недомінуючої верхньої кінцівки (В=2,3). Розроблена модель передбачає результат у межах 14% від наявних величин, що вказує на задовільну роботу (коефіцієнт детермінації 42%). У довготривалому періоді через 6 тижнів, 6 місяців, 12 місяців – рівень С-реактивного білка (В=-0,34, В=-0,4 та В=-0,3 відповідно), трансформуючого фактора росту β (В=-0,76, В=-0,73 та В=-0,72 відповідно) у сироватці крові та рівень фізичного функціонування за опитувальником SF-36 (В=1,46, В=0,72 та В=0,85 відповідно). Розроблені моделі передбачають результат у межах 6%, 19%, 21% відповідно (коефіцієнт детермінації 76%, 62%, 60% відповідно), що вказує на задовільну та ефективну роботу. Висновки. На післягострому етапі реабілітації найбільш значущими показниками щодо прогнозування відновлення кардіореспіраторної витривалості були сила м’язів недомінуючої верхньої кінцівки та показники рівноваги за тестом «Встань та йди», тоді як на довготривалому періоді реабілітації – рівні TGF-β та СРБ у сироватці крові пацієнтів у період захворювання.

ЕРГОТЕРАПІЯ У ВІДНОВЛЕННІ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ЖІНОК 50–60 РОКІВ З НЕГЛЕКТОМ ПІСЛЯ ПЕРЕНЕСЕНОГО ІНСУЛЬТУ

Н. В. Позмогова, Н. В. Богдановська, І. В. Кальонова — Mon, 10 Jun 2024 00:00:00 +0000

Когнітивні порушення після інсульту є поширеними, але залишаються мало діагностованими і ускладнюють прогноз відновлення. Деякі форми когнітивних порушень спостерігаються у 40–70% пацієнтів. Робота присвячена специфіці відновлення осіб після перенесеного інсульту, на тлі якого розвинувся синдром одностороннього зорово-просторового ігнорування, або синдром неглекту. Наведено теоретичний огляд наукової літератури з цього питання, а також проведено оцінку ефективності використання програми ерготерапевтичного втручання із застосуванням дзеркальної терапії та елементів методу Перфетті у відновленні функціональної активності пацієнтів із наслідками інсульту в умовах неврологічного стаціонару. Акцент у запропонованій програмі нейропсихологічної реабілітації зроблено на своєчасній діагностиці синдрому неглекту, ранньому початку реабілітаційних заходів, простоті у застосуванні методики, яка не потребує спеціального дорогого обладнання, можливості участі та взаємодії у корекційно-відновній роботі як фахівців, які працюють з пацієнтом, так і його найближчого оточення. На основі комплексу досліджень, який включав теоретичний аналіз науково-методичної літератури, аналіз медичної документації, визначення показників функціональних можливостей верхньої кінцівки за тестом Соллермана та стереогнозу за тестом Моберга, оцінку функціональної незалежності хворого за шкалою FIM, а також методи математичної статистики, доведено ефективність поєднання дзеркальної терапії та елементів методики Перфетті, що прискорює відновлення рухової функції у пацієнтів з когнітивними порушеннями після перенесеного правопівкульного ішемічного інсульту в гострому та ранньому відновлювальному періодах. Дзеркальна терапія проводилась починаючи з раннього відновлювального періоду, як тільки дозволяв загальний стан пацієнта, тобто були стабільні гемодинамічні показники і пацієнта можна було вертикалізувати. Тренінг з елементами методики Перфетті проводився із застосуванням спеціальних тренажерів. За допомогою методики Перфетті пацієнт отримував можливість заново оцінити інформацію від власного тіла. Метод дозволяє навчити відчувати своє тіло, розрізняти положення частин тіла у просторі.

ЗАСТОСУВАННЯ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ НА РАННІХ ЕТАПАХ ЛІКУВАННЯ КРИТИЧНО ХВОРИХ

Ю. І. Ярош, М. Я. Романишин, С. М. Федоренко — Mon, 10 Jun 2024 00:00:00 +0000

Мета. Це дослідження мало на меті провести статистичний аналіз ефективності фізичної терапії у зниженні частоти виникнення супутніх ускладнень і сприянні відновленню стану критично хворих пацієнтів, що перебувають на лікуванні у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії з необхідністю безперервного моніторингу об’єктивних показників життєдіяльності. Матеріали. У дослідженні було застосовано фізичну терапію як частину лікувального процесу для пацієнтів у критичному стані з метою мінімізації ризику розвитку супутніх ускладнень. Засновуючись на методах педагогічного спостереження та оцінки амплітуди рухів і стану шкірних покривів, було проаналізовано розвиток та прогресування супутніх ускладнень у таких пацієнтів. Використовуючи ці дані, був здійснений статистичний аналіз за допомогою критерію МакНемара. Результати. За результатами дослідження встановлено значний позитивний вплив фізичної терапії на зниження ризику виникнення та розвитку супутніх ускладнень серед пацієнтів відділень анестезіології та інтенсивної терапії. Порівняльний аналіз між основною та контрольною групами пацієнтів демонструє статистично значуще зниження числа супутніх ускладнень у групі, де застосовувалась фізична терапія, тоді як у контрольній групі значні зміни в регресії набряків, контрактур, ран, деформацій та пролежнів не спостерігались. Висновки. Висновки дослідження підкреслюють критичну роль фізичної терапії у комплексному підході до лікування пацієнтів у критичному стані, що перебувають у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії. Результати вказують на значне зниження виникнення супутніх ускладнень у групі пацієнтів, де була інтегрована фізична терапія, що свідчить про її ефективність у попередженні та лікуванні супутніх ускладнень на ранніх етапах лікування критично хворих пацієнтів в умовах інтенсивної терапії.

СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ОЗДОРОВЧО-РЕКРЕАЦІЙНОЇ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ УНІВЕРСИТЕТІВ УКРАЇНИ

V. B. Bazylchuk, L. P. Sushchenko, О. О. Bezkopylny — Mon, 10 Jun 2024 00:00:00 +0000

Останніми роками у закладах вищої освіти відбулося значне скорочення обсягу навчальних годин з дисципліни «Фізичне виховання», що призвело до зниження ролі фізичної культури у формуванні особистості сучасного фахівця, зменшення рухової активності студентів та погіршення стану їхнього здоров’я. Аналіз наукової літератури свідчить, що потребують модернізації сучасні принципи фізичного виховання та дидактичні завдання дисципліни «Фізичне виховання» через трансформацію змісту навчальної програми та науково-методичного, організаційного, матеріально-технічного механізмів її забезпечення, підвищення ефективності позааудиторних занять фізичною культурою та спортом. Метою цієї роботи було вивчення стану розвитку оздоровчо-рекреаційної рухової активності студентів засобами спортивних ігор в освітньому середовищі університетів України. Матеріал. Результати анкетування 277 студентів, які навчалися за освітньо-кваліфікаційним сту- пенем «бакалавр» спеціальності 035 «Філологія» трьох закладів вищої освіти України, свідчать, що найбільш високий емоційний фон під час занять фізичним вихованням забезпечують заняття спортивними іграми, що своєю чергою позитивно впливає на формування їхнього фізичного та психічного здоров’я. З іншого боку, спостерігається низька активність студентів у різноманітних спортивних заходах, що, на наш погляд, є резервом для покращення їхньої мотивації до участі в змаганнях між групами, факультетами, що дасть змогу у майбутньому здійснити відбір студентів у групи підвищення спортивної майстерності. Результати. Результати опитування студентів про види рухової діяльності, які забезпечують високий емоційний фон під час занять фізичним вихованням, засвідчують, що найбільш позитивні емоції отримують студенти, які займаються спортивними іграми, їхня кількість становить 57,1%. Значно менший відсоток студентів, які отримують позитивні емоції, займаючись на заняттях з фізичного виховання фітнесом – 14,8%, гімнастикою – 11,8%, плаванням – 8,1%. Найменша кількість студентів, які отримують позитивні емоції від занять одноборством – 6,2%, важкою атлетикою – 5,8%, пауерліфтингом – 5,8%, веслуванням – 4,6% відповідно. Аналіз результатів анкетування майбутніх фахівців з філології свідчить, що заняття спортивними іграми мають вагомий вплив на організм людини, адже 68,6% опитаних студентів вважають, що заняття спортивними іграми сприяють зміцненню та збереженню здоров’я, 45,7% студентів вказують на те, що забезпечують гармонійний розвиток, 20,8% респондентів – розвиток морально-вольових якостей, 20,7% студентів – освоєння життєво важливих рухових навичок. Висновки. Автори статті акцентують увагу на тому, що розвиток оздоровчо-рекреаційної рухової активності студентів засобами спортивних ігор в освітньому середовищі університету буде сприяти покращенню формування їхніх рухливих якостей, навичок поведінки у молодіжному колективі, здатності до оцінювання спортивної ситуації та прийняття рішень.

АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ШКОЛЯРІВ ІЗ СЕНСОРНОЮ ДЕПРИВАЦІЄЮ ПОРІВНЯНО З ВІДНОСНО ЗДОРОВИМИ ОДНОЛІТКАМИ

B. O. Bukhovets, O. V. Bondarenko, S. O. Onyshchuk — Mon, 10 Jun 2024 00:00:00 +0000

У статті представлено наукове дослідження, що присвячене аналізу показників фізичної підготовленості школярів 11 років із порушенням зору порівняно з їхніми відносно здоровими однолітками. Багаторазові дослідження в галузі фізичної культури і спорту останніми роками вказують на низький рівень фізичного розвитку та фізичної підготовленості школярів із порушенням зору. Є припущення, що показники фізичного розвитку та фізичної підготовленості у школярів із порушенням зорової функції істотно відрізняються від їхніх відносно здорових однолітків, але сучасних наукових досліджень, що підтверджують це припущення, вкрай не досить. Мета дослідження полягає в аналізі показників фізичної підготовленості школярів із порушенням зору порівняно з їхніми відносно здоровими однолітками. Методи дослідження: теоретичні (аналіз наукової й методичної літератури, теоретичний аналіз та узагальнення, системний аналіз), педагогічні (експеримент, тестування), математичні. Для дослідження загальних особливостей показників фізичної підготовленості школярів було застосовано первинні методи математичної обробки. Результати дослідження. Школярі із порушенням зору потребували на 0,5 секунди більше для виконання вправи на швидкість та спритність порівняно з їхніми відносно здоровими однолітками. Ця відмінність має статистичну значущість на рівні p<0,01, і, таким чином, підтверджено дані, що 11-річні школярі із порушенням зору мають помітне відставання у розвитку швидкості та спритності порівняно з їхніми відносно здоровими однолітками. Також спостерігалася різниця у виконанні стрибків на скакалці за одну хвилину, яка за медіанами становила 7 разів (p<0,01). Висновки. Таким чином, проведене дослідження показників фізичної підготовленості школярів 11 років із порушенням зору показало, що порівняно зі стандартами фізичної підготовленості більшість із досліджуваних мали низький або задовільний розвиток швидкості та сили, достатню або задовільну витривалість, задовільну гнучкість. Отримані дані підтверджують значне відставання школярів із порушенням зору в умінні протягом певного часу виконувати роботу без зниження продуктивності порівняно з їхніми однолітками.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ХРОНІЧНОГО БОЛЮ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ У ДИСКУРСИВНОМУ ПОЛІ НАУКОВОГО ЗНАННЯ

Ю. С. Калмикова, М. О. Джим, В. Ю. Джим — Mon, 10 Jun 2024 00:00:00 +0000

Мета статті полягає у вивченні поширеності хронічного болю опорно-рухового апарату у осіб з метаболічним синдромом, а також у вивченні проблеми і зв’язку метаболічного синдрому і хронічного болю. Матеріал і методи: аналіз літературних джерел наукометричних баз PEDro, MEDLINE/PubMed, Scopus, Web of Science, Google Scholar та узагальнення науково-методичної літератури. Результати. На сьогодні однією із найскладніших медико-соціальних проблем сучасного суспільства є метаболічний синдром. Частота метаболічного синдрому серед населення є високою. Метаболічний синдром, або «синдром інсулінорезистентності», визначається як патологічний стан, для якого характерний розвиток абдомінального ожиріння, дисліпідемії, артеріальної гіпертензії та порушення вуглеводного обміну. Незважаючи на те, що більшість країн вжили заходів для сприяння здоровому способу життя, проблеми, пов’язані зі здоров’ям, залишаються серйозними та поширеними серед населення не тільки зрілого, але й молодого віку. Хронічний біль є однією з найпоширеніших проблем серед осіб з метаболічним синдромом. Хронічний біль різко впливає на людей з точки зору їхнього фізичного та психологічного здоров’я, спричиняючи обмежену рухливість, уникнення активності, депресію та тривогу, порушення сну та соціальну ізоляцію, а все це, своєю чергою, може призвести до значної інвалідності осіб з ожирінням. Хронічний біль і ожиріння, які часто трапляються у людей різного віку, можуть бути перешкодами для здоров’я, оскільки вони впливають на критичні сфери якості життя, такі як фізичне функціонування, психічне здоров’я. Також сидячий спосіб життя, гіпокінезія є відомими факторами ризику розвитку ожиріння та хронічного болю. Висновки. Системний аналіз наукової літератури з проблеми дослідження підтвердив актуальність розробок, пов’язаних з відновленням якості життя осіб з метаболічним синдромом та хронічним болем, оскільки метаболічний синдром у поєднанні з хронічним болем є однією з найскладніших медико-соціальних проблем сучасного суспільства. Також фахівцями зазначається, що особи з метаболічним синдромом, пов’язаним з хронічним болем, стикаються з об’єктивними труднощами, детермінованими наявністю серйозних відхилень у стані здоров’я, фізичними обмеженнями та психологічними проблемами. Ця проблема стоїть дуже актуально і потребує подальшого вивчення.

ФІЛІП САНБРА КАХАНЕ – ВЕЛИКИЙ «СОКІЛ», ЧИЄ ЖИТТЯ Є ВЗІРЦЕМ ДЛЯ БАГАТЬОХ ПОКОЛІНЬ

M. U. Kaszowska, N. I. Petretska — Mon, 10 Jun 2024 00:00:00 +0000

Гімнастичне товариство «Сокіл» у Ланьцуті було засноване в 1891 році з ініціативи місцевої інтелігенції, яка брала активну участь у соціальному, культурному, освітньому, економічному та політичному житті. Філіп Кахане – людина, яка виділяється серед найактивніших засновників і громадських діячів. У цій статті вказані деякі фактичні дані, які стали відправною точкою для розгорнутого опису діяльності та досягнень, а також процесів формування ідентичності, створення ієрархії цінностей та ставлення до світу, людей і власної батьківщини. Метою цієї статті є детальний і достовірний опис його життя, розвитку національної ідентичності, інтерпретація діяльності та здобутків не лише для «Сокола», але й для місцевої громади. Це також викриття неперевіреної інформації, яка відтворюється вже понад сто років, а також популяризація маловідомих фактів і матеріалів. Джерелом знань є надійні, автентичні документи, які підтверджують достовірність біографічних даних, збагачуючи історичну перспективу. Методи. Аналіз літератури проводився в історико-територіальному контексті з метою з’ясування обставин появи досліджуваного питання в джерельній літературі Галичини. Проведено аналіз збережених нотаріальних актів XIX століття, вічної книги, оригінальних документів, листів, фотографій, спогадів та рукописних нотаток, які знаходяться у приватному архіві нащадків Філіпа Кагане. Висновки. Стійкість і героїчна позиція Філіпа під час боїв повстання, безсумнівно, ставить його на чільне місце в каноні польських героїв. Він великий патріот, відданий своїй батьківщині. Більше того, він є прикладом для наслідування не лише для сучасних мешканців міста та регіону, але передусім для молодих поляків, молодих «соколів». Він неодноразово доводив, що його найважливішими цінностями є Бог, Честь, Батьківщина. Завдяки своїй громадянській позиції, хоробрості та заслугам перед країною він припав до душі молодим людям, які вступили до лав ланьцутського «Сокола». Завдяки своїй особистій відданості та громадянській позиції він зробив значний внесок у створення ланьцутського «гнізда», будівництво «Сокільні» та саду, які протягом десятиліть служили шкільній та ремісничій молоді, а також мешканцям Ланьцута та навколишніх населених пунктів. Від самого початку «Сокільня» слугувала місцевим центром спортивного, патріотичного, соціокультурного та економічного життя.

ЗВ’ЯЗОК ДУХОВНОСТІ ЛЮДИНИ З ФУНКЦІОНАЛЬНИМ СТАНОМ КАРДІО-РЕСПІРАТОРНОЇ СИСТЕМИ

V. M. Savchenko, H. D. Kharchenko, O. V. Tymchyk — Mon, 10 Jun 2024 00:00:00 +0000

Мета – визначити рівень духовності людини за особистісною зрілістю та дослідити його зв’язок з функціональним станом кардіо-респіраторної системи. Матеріал і методи. Обстежено 560 осіб, з них: чоловіків – 301 (53,75%), жінок – 259 (46,25%) осіб. Середній вік обстежених становив (M±S) 35,00±17,75 (95% довірливий інтервал: 33,52–36,47) року. Пацієнтів, які лікувалися у відділеннях реабілітації медичних закладів, було 337 (60,18%), здорових осіб (молоді люди, які були студентами гуманітарного університету) – 223 (39,82%). Духовність оцінювали шляхом визначення рівня зрілості свідомості та самосвідомості особистості за Jose Stevens (1994, 2019). Формували такі висновки про духовність за особистісною зрілістю: недиференційований, низький («немовля» + «малюк»), середньонизький («дитина»), середньовисокий («підліток/юнак»), високий («дорослий») та різнокомбінований рівень. Антропометричними методами вимірювали довжину і масу тіла. Оцінку функції органів кровообігу та дихання обстежених здійснювали за такими показниками, як: частота серцевих скорочень у спокої (ЧСС), частота дихальних рухів у спокої, артеріальний тиск (АТ) систолічний та діастолічний, життєва ємність легень (ЖЄЛ). Результати. Між духовністю людини та функціональним станом кардіо-респіраторної системи встановлено такі закономірності: серед осіб з найбільшою ЧСС виявлено найбільшу кількість випадків низького рівня духовності, а найменшу кількість випадків цього рівня духовності виявляють особи з найменшою ЧСС (на межі статистичної значущості); серед осіб з високим систолічним АТ реєстровано найбільшу кількість випадків недиференційованого та низького рівнів духовності, а в осіб з низьким систолічним АТ – найбільшу кількість випадків середньовисокого рівня духовності; особам з високим діастолічним АТ притаманна найбільша кількість випадків низького рівня духовності, а особам з низьким діастолічним АТ – найбільша кількість випадків середньовисокого рівня духовності; серед осіб з найменшою ЖЄЛ виявлено найбільшу кількість випадків низького рівня духовності; серед осіб з найменшою тривалістю затримки дихання після вдиху виявлено найбільшу кількість випадків недиференційованого та низького рівнів духовності. Висновки. Функціональні можливості кардіо-респіраторної системи суттєво пов’язані з рівнем духовності людини: особам з гарним/нормальним її функціональним станом притаманні здебільшого високі рівні духовності, а особам з поганим її функціональним станом – низькі і недиференційовані рівні духовності; хворим людям, порівнюючи зі здоровими, притаманні здебільшого низькі рівні духовності.

КЛЮЧОВІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ НИЗЬКОЧАСТОТНОЇ П’ЄЗОЕЛЕКТРИЧНОЇ ТРОМБОЕЛАСТОГРАФІЇ ЯК ДИНАМІЧНОГО МЕТОДУ ОЦІНКИ СТАНУ СИСТЕМИ ГЕМОСТАЗУ В РЕАЛЬНОМУ ЧАСІ

O. O. Tarabrin, S. V. Vrublevska, T. O. Maksymets — Mon, 10 Jun 2024 00:00:00 +0000

Протромботичним вважають стан, який призводить до розвитку венозного чи артеріального тромбозу та їхніх наслідків. У біологічній закономірності системи регуляції агрегатного стану крові (РАСК) під тромбонебезпечністю у широкому значенні цього слова слід розуміти неузгодженість підсистем PACK, що робить неможливим забезпечення дискретності гемостатичного потенціалу в різних ділянках кровотоку адекватно сформованим у них умовам. Венозна тромбоемболія є найпоширенішим захворюванням судин після гострого інфаркту міокарда та інсульту. За даними низки авторів, частота об’єктивно підтвердженого госпітального тромбозу глибоких вен (ТГВ) досягає приблизно від 10 до 40% серед хворих, які проходять за загальною хірургією, і від 40 до 60% після великих ортопедичних операцій. У 25–30% пацієнтів тромбоз вражає глибокі вени, викликаючи ТГВ, і можуть призвести до тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА). У хірургічних та ортопедичних хворих ТЕЛА трапляється у 10% пацієнтів та є основною причиною стаціонарних летальних випадків. Незважаючи на проведення багатьох досліджень системи згортання крові, випадки тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів, що входить до групи ризику тромботичних ускладнень, стають усе більш частими. У випадках, коли необхідно отримати динамічну картину системи згортання крові, наприклад, кардіо-васкулярна хірургія, акушерські кровотечі, важкі травми тощо. У цій статті відображена методика низькочастотної п’єзоелектричної тромбоеластографії, її практичне значення та приклади використання методу НПТЕГ. Окрім того, відображені методи використання НПТЕГ для виявлення ступеня ризику тромбонебезпеки у пацієнтів, що входять до групи ризику. Висновок. Тромбоеластографія, зокрема НПТЕГ, є ефективним методом оцінки гемостатичного потенціалу, який, на відміну від стандартних лабораторних досліджень, надає розгорнуту картину системи гемостазу в графічній та чисельній формі, а більша кількість показників дає змогу визначити порушення в конкретній ланці системи гемостазу. Таким чином, НПТЕГ є ефективним методом оцінки гемостазу для визначення терапевтичної тактики та ризику тромбо-геморагічних розладів у пацієнтів зі змінами гемостатичного потенціалу.

РЕКРЕАЦІЙНІ ЧИННИКИ ЯК КАТЕГОРІЯ РЕКРЕАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

Yu. M. Vykhliaiev, L. Yu. Dudorova, N. I. Petsenko — Mon, 10 Jun 2024 00:00:00 +0000

Мета роботи – проаналізувати основні засоби рекреаційного процесу, роль і місце у цьому процесі такого складника, як рекреаційні чинники. Методи дослідження: аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури стосовно засобів рекреаційного процесу, науково-методичне обґрунтування рекреаційних засобів, їх застосування та сутності, теоретичне опрацювання практичного власного досвіду авторів з викладання дисциплін «Рекреаційні технології» та «Теорія і технології оздоровчо-рекреаційної рухової активності». Результати. Завданнями рекреації є: відновлення і підсилення фізичного стану, здоров’я; профілактика і попередження можливих травм або захворювань; усунення залишкових явищ, що супроводжують людину після травм або хвороб. Рекреаційний процес застосовується після лікарняних етапів відновлення з переважним застосуванням фізичних вправ, але їх оздоровча спрямованість ставиться авторами під сумнів, якщо вони не підкріплені рекреаційними чинниками, під якими автори розуміють умови виконання, що сприяють як підсиленню відновних процесів, так і покращенню функціонального стану більшості систем і органів людини. Є багато вправ, виконання яких супроводжується негативними чинниками, такими як загазоване з вуличним пилом повітря, тверда поверхня, що викликає небажані для хребта, суглобів, стопи струси, недотримання методичних і практичних принципів теорії фізичного виховання, наприклад епізодичність занять тощо. Рекреаційні чинники, навпаки, підсилюють оздоровчий складник виконання вправ, наприклад, водне середовище з мінеральних джерел або м’яка трав’яна стежина у сосновому лісі, взуття з пружною устілкою, якісний склад повітря з фітонцидами та підвищеним складом кисню, а якщо ця стежина розташована на березі моря, з іонами йоду, натрію та кальцію морського бризу, то рекреаційний складник може досягати вищих оцінок. Висновки. Ідентифікація рекреації як процесу оздоровлення населення шляхом застосування фізичних вправ, що підсилені рекреаційними чинниками із завданням відновлення і покращення фізичного стану, здоров’я; профілактики і попередження можливих травм або захворювань; усунення залишкових явищ, що супроводжують людину після травм або хвороб, дозволяє більш чітко осмислити парадигму її застосування і місце в теорії і методиці фізичного виховання.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ПИТАННЯ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В КУРОРТНО-РЕКРЕАЦІЙНИХ ЗАКЛАДАХ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ПОКРАЩЕННЯ ЗДОРОВ’Я ВІДПОЧИВАЮЧИХ

Н. Я. Бондарчук, Г. В. Безверхня, В. Г. Тулайдан — Mon, 10 Jun 2024 00:00:00 +0000

Основне значення фізкультурно-оздоровчої діяльності в курортно-рекреаційних закладах полягає в тому, що у разі застосування засобів фізичної культури специфічний вплив курортних чинників поєднується з оздоровчим ефектом фізичних вправ. Нині фізкультурно-оздоровчій роботі на курортах науковці приділяють не досить уваги, тому автори статті поставили мету – проаналізувати організацій- но-методичні основи такої роботи, окреслити рекомендації щодо організації і проведення відповідних занять з різних видів оздоровчої фізичної культури, експериментально дослідити вплив фізкультурно- оздоровчої діяльності на функціональний стан і загалом здоров’я відпочиваючих різної статі і різних вікових категорій. Матеріал і методи. В експериментальному дослідженні, що проводилося в листо- паді–грудні 2023 р. на базі курортно-оздоровчого комплексу «Деренівська купіль» (Україна, Закарпат- ська область), були задіяні 60 осіб другого зрілого і літнього віку (28 чоловіків і 32 жінки) – 12 чолові- ків віком 36–60 років, 22 жінки віком 36–55 років, 16 чоловіків віком 61–74 роки і 10 жінок віком 56–74 роки, котрі займалися фізкультурно-оздоровчою діяльністю різних видів. У процесі підготовки статті використано методи огляду та аналізу наукової літератури, узагальнення і синтезу накопичених рані- ше знань, педагогічного спостереження, порівняльного аналізу, інтерпретації і класифікації, а також методи експериментального дослідження: антропометричні, фізіологічні, математичні і статистичні. Результати. Розробляючи програми занять фізичною культурою на рекреаційних курортах, слід керу- ватися комплексним підходом до їх функціоналу, виділяючи основою відновлення і підвищення пси- хофізичних можливостей людини. У статті акцентується увага на розширенні арсеналу різних форм оздоровчої фізичної культури, що можуть ефективно застосовуватися в курортних умовах. До них належать ранкова гігієнічна гімнастика, оздоровча ходьба і біг, різні види фітнесу, аеробіка або рит- мічна гімнастика, оздоровчий туризм різних видів, купання і плавання, аквафітнес і гімнастика у воді, спортивні ігри або ігрові види рекреації. Автори дослідили та проаналізували основні напрями орга- нізації дозвілля і фізкультурно-оздоровчої роботи в курортно-оздоровчому комплексі «Деренівська купіль», виділивши серед них заняття оздоровчою ходьбою і бігом, а також плаванням за диференці- йованими програмами, розрахованими на тижневі й місячні цикли активного оздоровлення. Результати експериментального дослідження, вперше проведеного в умовах оздоровчо-рекреа- ційного закладу з метою виявлення оздоровчого впливу організованої фізкультурної діяльності на осіб різної статі та різних вікових категорій, підтвердили наявність такого впливу і показали, що регулярні заняття фізичною культурою позитивно впливають на функціональний стан і життєвий тонус відпочиваючих. Висновки. У статті комплексно досліджено найбільш актуальні і практично важливі проблеми організації і методичного забезпечення фізкультурної роботи в курортних закла- дах рекреаційного типу, структуровано напрями і можливості вирішення цих проблем з викорис- танням сучасної теоретико-методологічної бази, висвітлено й обґрунтовано чимало методичних та організаційних питань підготовки і проведення оздоровчо-фізкультурних занять у курортно-рекреа- ційних закладах. Експериментально доведено, що за умов дотримання всіх методичних рекоменда- цій заняття фізичною культурою на курортах можуть повністю забезпечити вирішення поставлених перед ними завдань, сприяти покращенню здоров’я відпочиваючих.

СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ФУНКЦІОНАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ СИСТЕМИ ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ М’ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНИХ ВЕЛОСИПЕДИСТІВ РІЗНОЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ

A. N. Kolumbet, Yu. V. Paryshkura — Mon, 10 Jun 2024 00:00:00 +0000

Мета – аналіз функціональних рис системи енергозабезпечення роботи організму, які характерні для високих рівнів спеціальної працездатності у велоспорті. Матеріал та методи. Досліджено 44 велосипедисти високої кваліфікації: 16 спортсменів, які спеціалізуються в шосейних командних гонках, 12 спортсменів, які спеціалізуються в гонках переслідування на 4000 м на треку, 9 спортсменів, які спеціалізуються у гіті на 1000 м на треку, і 7 спортсменів, які спеціалізуються у спринті на треку. Дослідження проводилися в період 2017–2019 років. Застосовували комплексну методику визначення рівня функціональної підготовленості. Методика включала реєстрацію основних параметрів газообміну, зовнішнього дихання, крові, серцево-судинної системи під час різних навантажень. Результати. У велосипедистів (шосе) зареєстровані найбільші величини МСК (70.2±0.63 мл.хв.кг-1), ЖЄЛ (6985±5.219 мл), максимального хвилинного об’єму кровообігу (36.6±0.37 л.хв.-1), систолічного об’єму (201.5±5.17 мл), кількості кисню, що транспортується артеріальною кров’ю (91.7±4.06 мл.хв.кг-1 ваги тіла), дифузійної здатності легенів при МСК (102.5±2.96 мл.хв.-1, мм.рт.ст.) і деяких інших показників. Велосипедисти (спринт та гіт) виділялися найвищими величинами швидкості виведення СО2 у разі надкритичної потужності роботи, «алактатної» і «лактатної» потужності, високим відношенням вентиляції та циркуляції до газообміну. У них же відзначена найбільша місткість буферних підстав (51±0.7 мекв.л-1), чутливість до СО2 (34.4±3.92 мл.хв.-1 мм.рт.ст.кг-1), швидкість швидкого запасання СО2 (98 мл.хв.-1, мм.рт.ст.). Величини МСК у велосипедистів (спринт) – 54.8±1.21 мл.хв.кг-1 були достовірно нижчі, ніж у велосипедистів (гіт) – 62.6±0.86 мл.хв.кг-1 і велосипедистів (переслідування) – 67.3±1.05 мл.хв.кг-1. Висновки. Спеціалізація в різних видах велосипедних гонок істотно впливає і на працездатність у тестах, і на динаміку максимальних проявів показників газообміну, зовнішнього дихання, кровообігу, транспорту газів кров’ю, зрушень внутрішнього середовища організму. Економічність функціональних реакцій під час роботи критичної потужності вище у велосипедистів (шосе) і велосипедистів (переслідування). Найбільш високий рівень розвитку аеробної потужності спостерігається у велосипедистів (шосе), а найнижча величина цього показника характерна для велосипедистів (спринт). Найбільша величина анаеробної потужності відзначається у спортсменів, що спеціалізуються в гіті, а здатність до вибухового витрачання енергії – у спринті.

ОЦІНКА КІНЕМАТИЧНОЇ СТРУКТУРИ ТЕХНІКИ ПРЯМОГО УДАРУ ПРАВОЮ РУКОЮ З ЛІВОСТОРОННЬОЇ СТІЙКИ ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНИХ СПОРТСМЕНІВ, ЯКІ СПЕЦІАЛІЗУЮТЬСЯ У РУКОПАШНОМУ БОЮ

I. I. Vako, Y. A. Radchenko, O. M. Shevchuk — Mon, 10 Jun 2024 00:00:00 +0000

Мета – розробити оціночні шкали техніки правого прямого удару з лівосторонньої стійки на основі аналізу кінематичної структури рухів висококваліфікованих спортсменів, які спеціалізуються у рукопашному бою. Методи. Теоретичні: для визначення актуальності проблеми формування техніки рухових дій у рукопашному бою; емпіричні: педагогічне спостереження як метод емпіричного рівня досліджень – для ознайомлення із процесом організації навчально-тренувальних занять; реєстрація кінематичних характеристик техніки бокового удару правою рукою з фронтальної стійки відбувалася за допомогою маркерної системи реєстрації та аналізу рухів Qualisis, що дозволило зафіксувати дані в тримірному просторі. Частота зйомки становила 100 кадрів за секунду. Похибка під час визначення просторових показників становила 1 міліметр на 1 метр кубічного простору, похибка за часовими показниками становила 0,01 секунди, що забезпечує високу точність реєстрації кінематичних характеристик рухових дій спортсменів. Методи математичної статистики. Нами було зареєстровано техніку виконання досліджуваної рухової дії у 12 спортсменів високої кваліфікації. Результати. Нами для оцінки кінематичної структури техніки базових ударних дій у рукопашному бою було використано такий алгоритм. По-перше, ми вибрали біомеханічний показник, який може бути використано як критерій ефективності виконання ударної дії. В науково-методичній літературі як критерій ефективності ударних дій здебільшого використовують силу удару. Проте в наших дослідженнях не використовувалися динамометричні пристрої, що можуть зареєструвати силу удару. Тому нами як критерій ефективності ударної дії було використано максимальну швидкість ударної біоланки, що за даними літературних джерел має щільний взаємозв’язок із силою удару. По-друге, за допомогою кореляційного аналізу було виявлено інформативні параметри техніки ударних дій. Було виявлено найщільніші кореляційні взаємозв’язки між критерієм ефективності та різними кінематичними характеристиками ударних дій. По-третє, на основі виявлених інформативних параметрів розроблено шкали оцінки кінематичної структури техніки базових ударних дій. Оскільки шкали оцінки базувалися на показниках виконання прийомів спортсменами високої кваліфікації, то нами було вибрано регресійну шкалу. На основі вищевикладеного алгоритму нами розроблено шкали оцінки базової техніки рухових дій спортсменів, які спеціалізуються в рукопашному бою. Висновки. Оціночні шкали побудовані на основі виявлених інформативних параметрів кінематичної структури техніки удару та кількісних показників цих параметрів, на основі аналізу техніки спортсменів високої кваліфікації, які спеціалізуються у рукопашному бою.

ВИЗНАЧЕННЯ СТИЛЮ ГРИ ЮНИХ ТЕНІСИСТІВ З УРАХУВАННЯМ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ

I. I. Yevtyfiieva, O. V. Borysova, N. Yu. Boreiko — Mon, 10 Jun 2024 00:00:00 +0000

Мета – визначити стиль гри юних тенісистів з урахуванням психофізіологічних, психологічних та неврологічних показників спортсменів. Матеріал і методи. До складу досліджуваної групи входили 24 тенісисти віком 11–13 років, які тренуються у секції тенісу спортивного клубу «Політехнік» Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» на етапі попередньої базової підготовки 1 року навчання. Тенісисти проходили анкетування з тактичних навичок тенісистів за допомогою спеціально розробленої анкети. Оцінка психофізіологічних показників тенісистів 11–13 років проводилась з використанням програмного комплексу «ПсихоТест», яка включала тести на визначення простої зорово-моторної реакції, реакції розрізнення, реакції вибору, тепінг-тест та тест на короткочасну пам’ять. Для діагностики особистості та характеристик темпераменту спортсменів використовувався онлайн особистісний опитувальник Айзенка EPI (Eysenck Personality Inventory). Утримувати рівновагу спортсменам легше, якщо якість функції рівноваги у них висока, що є одним з важливих інформативних стабілометричних показників. Саме тому у дослідженні застосовувався тест «Проба Ромберга», який проводився за допомогою програмного комплексу «Стабілан-01». Тенісистам пропонувалось оцінити свою рівновагу з відкритими та закритими очима, стоячи на одній нозі з піднятими руками вгору. Проведено факторний аналіз показників методом головних компонент і методу обертання Varimax з нормалізацією Кайзера для визначення найбільш значущих показників у формуванні стилю гри, паралельно з цим визначалась індивідуальна факторна структура кожного спортсмена. Проведено кореляційний аналіз показників тестування та виявлених факторів. Результати. Факторний аналіз результатів опитування тактичних навичок тенісистів дозволив розділити спортсменів на 4 групи залежно від стилю гри та виявити найбільш значущі показники вираженості фактора. Кореляційний аналіз дозволив виявити взаємозв’язки між психофізіологічними, психологічними та неврологічними показниками та стилями гри тенісистів. Індивідуальний факторний аналіз дозволив виділити найбільш виражені показники, які впливають на вибір стилю гри тенісистів 11–13 років. Висновки. Отримані результати серед тенісистів 11–13 років дозволили виявити показники, які мають найбільший внесок у формування стилів гри. Фундаментом у формуванні стилю гри лежить комплекс психофізіологічних показників та психологічних властивостей спортсменів. Виявлення взаємозв’язків між показниками дозволяє зорієнтувати як тренера, так і гравця на виявлення індикаторів схильності до вибору одного чи іншого стилю ведення гри, що суттєво впливає на успішність ігрової діяльності. Індивідуальний факторний аналіз неврологічних та психологічних показників дозволяє виділити показники-предиктори способу ведення гри тенісистів та формування їх успішної стратегії.

ПОБУДОВА ПРОФІЛАКТИЧНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАНЯТЬ ІЗ ЖІНКАМИ ДРУГОГО ПЕРІОДУ ЗРІЛОГО ВІКУ З РІЗНИМИ ТИПАМИ ТА РІВНЕМ СТАНУ ПОСТАВИ

І. О. Асаулюк, Н. І. Лазаренко, С. О. Козловська — Mon, 10 Jun 2024 00:00:00 +0000

Мета дослідження полягала в науковому обґрунтуванні побудови програми профілактично-оздоровчих занять для жінок 39–40 років із різними типами та рівнем стану постави з метою підвищення її здоров’язберігальної спрямованості. Методи дослідження: теоретичний аналіз спеціальної літератури, метод викопіювання з медичних карт, педагогічне спостереження, фотознімання й аналіз постави, педагогічний експеримент, методи математичної статистики. Результати. Обґрунтовано логіку та слушність використання результатів проведеного в дослідженні констатувального експерименту як базису розроблення програми профілактично-оздоровчих занять для жінок другого періоду зрілого віку з різними типами та рівнем стану постави, що охоплює три етапи та складається з таких тематичних блоків, як: комплекси вправ «гімнастика суглобів», «дихальна гімнастика», вправи із залученням систем пілатесу, йоги, застосування гантелей, – це відрізняє її від уже відомих у галузі фізичної культури і спорту відповідних програм. Констатовано, що після завершення послідовно перетворювального експерименту тільки 7,1% жінок другого періоду зрілого віку з різними типами та рівнем стану постави, що брали участь у дослідженні, продемонстрували результати, співвідносні з низьким рівнем стану біогеометричного профілю постави, тоді як решта охоплених експериментом осіб показали результати, відповідні середньому (78,6%), а в окремих випадках (14,3%) – високому рівню стану біогеометричного профілю постави. Унаслідок вивчення спектра змін у стані фізичної підготовленості учасниць експерименту, з огляду на тип їхньої постави, спостережено статистичне зростання силової витривалості м’язів верхніх кінцівок (за тестом згинання та розгинання рук в упорі лежачи) у двох групах: серед жінок із круглою спиною, результати яких зросли у середньому більше, ніж на одне віджимання (t=3,92; р<0,01), а також осіб зі сколіотичною поставою, де таке зростання також майже сягало одного разу (U=0; р<0,05). Одержані за допомогою виконання тесту «підтягування у висі лежачи» дані щодо силової витривалості м’язів верхніх кінцівок експериментованих жінок, стратифікованих на групи за типами постави, вирізняються позитивною спрямованістю, а проте вони лише в двох групах – осіб із круглою спиною, де за медіаною різниця становила 2 підтягування (U=1,5; р<0,05), а ще осіб із плоскою спиною, де така різниця відповідала 1 підтягуванню (U=0; р≤0,05), досягли рівня статистичної достовірності. Окрім того, в усіх групах досліджуваних жінок визначено позитивне зростання показників гнучкості хребетного стовпа, рухливості кульшових суглобів, еластичності підколінних сухожиль (тест «нахил тулуба вперед із положення сидячи») на тлі відсутності статистично достовірних зрушень (p>0,05). Висновки. Спектр відхилень у опорно-руховому апараті, що виникають унаслідок незбалансованої асиметрії людини, доповнюють й інші деструктивні зміни постави, як-от кіфоз і лордоз, що набувають вияву в первинній дисфункції сагітальної площини. Названі стани виступають причинами формування скелетно-м’язового стресу, неуникного структурного пошкодження у майбутньому, негативної зміни ефективності руху та функції дихання, а також погіршення якості життя. У дослідженні вперше теоретично обґрунтовано та розроблено програму профілактично-оздоровчих занять для жінок другого періоду зрілого віку з різними типами та рівнем стану постави.

ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ СПЕЦІАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ГІМНАСТІВ 8–10 РОКІВ

Д. В. Бермудес, Д. І. Балашов, О. А. Стасенко — Mon, 10 Jun 2024 00:00:00 +0000

У статті зазначено, що технічна підготовленість гімнастів базується на спеціальній фізичній підготовленості і є важливим орієнтиром для педагогічно обґрунтованого моделювання навчально-тренувального процесу. Метою дослідження є визначення показників розвитку спеціальної фізичної підготовленості гімнастів 8–10 років і її факторної структури. Матеріал і методи. Педагогічне тестування спеціальної фізичної підготовленості гімнастів 8–10 років проводилося у місті Суми. Дослідницькими базами було вибрано дитячо-юнацькі спортивні школи. У педагогічному експерименті взяли участь 57 хлопчиків-гімнастів віком 8–10 років. Було здійснено добір педагогічних тестів і застосовано факторний аналіз для визначення факторів спеціальної фізичної підготовленості гімнастів кожної вікової групи. Результати. Результати дослідження показують, що спеціальна фізична підготовленість гімнастів 8-річного віку залежить на 35,8% від рівня розвитку силової витривалості, на 14,9% – від розвитку гнучкості і 10,3% визначається швидкісно-силовою підготовленістю. Аналіз показників спеціальної фізичної підготовленості гімнастів 9 років показав, що вона визначається рівнем розвитку максимальної сили (32,7%), гнучкістю (10,9%), якістю розвитку силової витривалості (8,0%) і на 6,5% визначена проявом максимальних силових можливостей у мінімально короткий проміжок часу (вибухова сила). Результати дослідження показали, що спеціальна фізична підготовленість гімнастів 10-річного віку залежить на 33,2% від здатності проявляти максимальну силу, на 17,4% – від рівня розвитку гнучкості і 10,2% визначає швидкісна сила. Висновки. У ході дослідження показників розвитку спеціальної фізичної підготовленості гімнастів 8–10 років і її факторної структури визначено, що показники спеціальної фізичної підготовленості у гімнастів 8, 9 і 10 років неоднакові. За результатами дослідження можна констатувати, що спеціальна фізична підготовленість гімнастів зазначеного віку визначається рівнем розвитку силової витривалості, максимальної сили, гнучкості і швидкісно-силових якостей. Визначено, що в жодному з вікових періодів не проявився фактор координаційних здібностей, тобто не увійшов до числа перших чотирьох провідних факторів. Такий факт можна пояснити тим, що значний обсяг вправ, що вивчаються, у віці 8–10 років ще не являє для гімнастів особливої координаційної складності.

СУЧАСНІ АСПЕКТИ ПОБУДОВИ ЗАГАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНОК У КОЗАЦЬКОМУ ДВОБОЇ З УРАХУВАННЯМ ФАЗ ОВАРІАЛЬНО-МЕНСТРУАЛЬНОГО ЦИКЛУ

А. М. Литвиненко, В. В. Мулик — Mon, 10 Jun 2024 00:00:00 +0000

Актуальність проблеми дослідження зумовлена тим, що на сучасному етапі розвитку українських національних єдиноборств зростає їх популярність серед жінок різних вікових груп та стає вираженою тенденція до збільшення їх кількості у спортивних змаганнях. Мета – визначити зміну показників загальної фізичної підготовленості за час підготовчого періоду, спортсменок українського національного виду спортивних єдиноборств – козацького двобою, під впливом варіативності навантажень у тренуванні в різні фази оваріально-менструального циклу. Матеріал та методи. У дослідженні взяли участь 20 кваліфікованих спортсменок, які були розподілені на дві групи – контрольну (n=10)(1 – МСУ; 2 – КМСУ; 7 – 1 р.) та експериментальну (n=10) (1 – МСУ; 2 – КМСУ; 7 – 1 р.). Вік спортсменок, які взяли участь у дослідженні, становив 17–24 роки. Застосовувалися такі методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення даних спеціальної літератури, методи педагогічного контролю (тестування рухових якостей, педагогічні спостереження, методи математичної статистики). Результати. За час підготовчого періоду покращилися показники загальної фізичної підготовленості контрольної групи. Достовірно підвищилися загальногрупові показники у згинанні та розгинанні рук в упорі лежачі на 1,3 раза (t=2,24; р<0,05), часу вису на зігнутих руках на поперечині на 1,4 с. (t=2,15; р<0,05) та бігу на 2000 м на 28,5 с. (t=2,31; р<0,05). Поряд із цим достовірно кращі середньогрупові результати отримано у спортсменок експериментальної групи, в тренувальному процесі яких враховувалися фізичні навантаження в окремих фазах оваріально-менструального циклу (значні та великі навантаження використовувалися тільки в постменструальній і постовуляторній фазах) у втягуючому та базовому мезоциклах. Так, суттєво вищі показники в згинанні та розгинанні рук в упорі лежачі на 2,5 раза (t=2,54; р<0,05), часу вису на зігнутих руках на поперечині на 2,3 с (t=2,46; р<0,05), стрибку у довжину з місця на 9,9 см (t=3,26; р<0,01), перехід з положення упор присів у положення упор лежачи за 1 хв. на 3,4 раза (t=3,82; р<0,01), човниковому бігу 4 х 9 м на 0,6 с (t=2,56; р<0,05), стрибках зі скакалкою з ноги на ногу за 1 хв. на 13,1 раза (t=4,55; р<0,001), нахилах тулуба уперед, стоячи на гімнастичній лаві на 0,6 см (t=2,37; р<0,05), підійманні тулуба з вихідного положення лежачи на спині на 3,5 см (t=2,85; р<0,05). Після проведення тренувального процесу у підготовчому періоді більш значущих результатів отримано спортсменками експериментальної групи стосовно контрольної групи у стрибку у довжину з місця з двох ніг (t=2,99; р<0,05), човниковому бігу (t=2,26; р<0,05), стрибків зі скакалкою з ноги на ногу за 1 хв. (t=2,95; р<0,05). Висновки. Застосування у тренувальному процесі із загальної фізичної підготовки значних та великих навантажень у постменструальній і постовуляторній фазах оваріально-менструального циклу та зниження навантаження в інших фазах оваріально-менструального циклу сприяє достовірному зростанню показників фізичної підготовленості спортсменок. Таким чином, у плануванні тренувального процесу жінок із загальної фізичної підготовки в українському національному виді єдиноборств – козацькому двобої доцільне врахування оваріально-менструального циклу, що сприяє покращенню показників загальної фізичної підготовленості більшою мірою ніж у спортсменок, які тренувалась за методикою, яка не враховувала особливості функціонування жіночого організму протягом оваріально-менструального циклу.

ВПЛИВ ЗАСОБІВ ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА ПСИХОКОРЕКЦІЇ НА ІНДЕКС МАСИ ТІЛА, ПОКАЗНИКИ ГЕМОДИНАМІКИ ТА ПСИХОЛОГІЧНИЙ СТАН ЖІНОК 43–52 РОКІВ

Л. А. Рубан, В. О. Журавльов, С. І. Пазій — Mon, 10 Jun 2024 00:00:00 +0000

Мета роботи – оцінити вплив корекційно-реабілітаційної програми «Школи здоров’я жінок» на індекс маси тіла, гемодинамічні показники та психологічний статус жінок другого періоду зрілого віку. Матеріал і методи. Дослідження було проведене з квітня по вересень 2023 року на базі клінічного санаторію «Роща», що знаходиться в Харківській області. У дослідженні взяли участь 87 жінок 43–52 років. Для визначення ефективності впливу розробленої корекційно-реабілітаційної програми провели аналіз морфофункціональних показників: зріст, вага тіла, індекс маси тіла (ІМТ); гемодинамічні показники: ЧСС, АТс, АТд, АТп. Оцінку психологічного статусу проводили за допомогою шкали опитування Спілбергера-Ханіна за двома шкалами: реактивної (SHTreak) і особистісної (SHTlich) тривожності. Результати. Створено «Школу здоров’я жінок» і розроблено корекційно-реабілітаційну програму для покращення якості життя жінок з факторами ризику виникнення серцево-судинних захворювань, яку складено з трьох блоків, таких як: засоби фізкультурно-спортивної реабілітації, психокорекція, освітня частина. Констатуючий експеримент підтвердив, що за останні 5 років у жінок відбулося зниження рухової активності, збільшення ваги тіла, підвищення стомлюваності, підйом артеріального тиску. Програма тривала 24 дні, жінки займалися гідрокінезіотерапією й оздоровчою ходьбою. Для зниження рівня тривожності використовували роботу з диханням. Освітня частина програми включала бесіди з жінками щодо формування у них стійких переконань у необхідності зміни образу життя. Під час формуючого експерименту у досліджуваних «Школи здоров’я жінок» достовірно зменшилася вага тіла на 8 кг, ІМТ покращився на 2,9 кг/м2; знизилися показники ЧСС, АТс, АТд, АТп (<0,05); позитивна динаміка опитувань (-20%) за шкалою реактивної тривожності, (-6%) за шкалою особистісної тривожності Спілбергера-Ханіна (p<0,05). Висновки. Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що за шкалами Спілбергера-Ханіна у 50% жінок другого періоду зрілого віку спостерігається середній рівень тривожності. Створення «Школи здоров’я жінок», в якій займалися за корекційно-реабілітаційною програмою, позитивно вплинуло на морфофункціональні та гемодинамічні показники, рівень тривожності (<0,05).