ВПЛИВ ПНЕВМОПЕРИТОНЕУМУ ПІД ЧАС ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ РУКАВНОЇ РЕЗЕКЦІЇ ШЛУНКА НА СИСТЕМУ ГЕМОКОАГУЛЯЦІЇ У ПАЦІЄНТІВ З МОРБІДНИМ ОЖИРІННЯМ

Анотація

Вступ. Ожиріння є незалежним фактором ризику венозної тромбоемболії (ВТЕ) у чоловіків та жінок. Незважаючи на те, що у пацієнтів з ожирінням ризик післяопераційної ВТЕ дуже високий, епізоди емболії рідше трапляються у разі лапароскопічних утручань порівняно з «відкритими». Зниження надлишку маси тіла у пацієнтів з морбідним ожирінням шляхом баріатричної хірургії стає дедалі популярнішим. Лапароскопічна рукавна резекція шлунка (SG) зарекомендувала себе як найменш травматична серед баріатричних втручань, адже проводиться як одноетапна процедура. Категорія пацієнтів з ожирінням (ІМТ ≥ 30), у тому числі пацієнтів з морбідним ожирінням (ІМТ ≥ 40), погано представлена в аспекті адекватного тиску карбоксиперитонеуму під час лапароскопічних баріатричних утручань з точки зору розвитку ВТЕ як периопераційних ускладнень. Для об’єктивізації останнім часом дедалі частіше використовують метод тромбоеластографії. Мета дослідження – порівняти дані низькочастотної п’єзоелектричної тромбоеластографії (НПТЕГ), отримані в інтраопераційних умовах від пацієнтів лапароскопічної рукавної резекції шлунка з різними рівнями тиску пневмоперитонеуму. Матеріали і методи. Вивчено систему гемостазу у 50 пацієнтів віком 25–60 років з ІМТ > 35 кг/м2, які проходили лікування з приводу морбідного ожиріння методом рукавної резекції шлунка. Усі пацієнти були поділені на 2 групи залежно від тиску карбоксиперитонеуму. Група 1 (n = 33) – перенесли операцію зі стандартною передустановкою тиску пневмоперитонеуму (12–15 мм рт. ст.); група 2 (n = 17) перенесла операцію з цифрами тиску пневмоперитонеуму вище стандартних (≥16 мм рт. ст.) через проблеми із візуалізацією. Середня тривалість хірургічного втручання становила 60–80 хв. Тривалість пневмоперитонеуму становила 45–60 хв. Дослідження системи гемостазу проводилося за допомогою НПТЕГ одразу після госпіталізації та на 30 хв. хірургічної процедури. Результати. В обох групах пацієнтів з морбідним ожирінням, з ІМТ ≥ 35 кг/м2, які підлягали SG, до операції: ІКК було збільшено на 12,62%, ІКД – більш ніж на 22,68%, МА було збільшено на 18,63%, ІРЛС – 31,17% вище за норму. У пацієнтів 1-ї групи на 30 хв. баріатрії, за даними НПТЕГ: ІКК збільшилось на 23,57% порівняно з нормою; параметри коагуляції та фібринолізу мають надійну тенденцію до зростання та спостерігається збільшення активності фібринолізу. У пацієнтів 2-ї групи в той же час ІКК збільшився на 38,71%, ІКД зросло на 69,03%, МА підвищена на 98,93% порівняно з нормою, а ІРЛЗ був підвищений на 118,73% вище за норму. Висновки. Вищий тиск пневмоперитонеуму значно впливає на дані НПТЕГ порівняно зі стандартом в інтраопераційних умовах; це може збільшити внутрішньо- та післяопераційний ризик ВТЕ.