ПРОГНОЗУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ ПІСЛЯ ЕНДОПРОТЕЗУВАННЯ КУЛЬШОВОГО СУГЛОБУ У ПАЦІЄНТІВ З МОЗКОВИМ ІНСУЛЬТОМ В АНАМНЕЗІ

Abstrakt

Мета. Розробити прогностичну модель ефективності фізичної терапії щодо відновлення рухових функцій після тотального ендопротезування кульшового суглобу у пацієнтів з мозковим інсультом в анамнезі. Матеріал. У дослідженні прийняли участь 42 пацієнти (середній вік 67,5±7,8 років) після тотального ендопротезування кульшового суглобу (КС) з приводу перелому проксимального відділу стегнової кістки (ПВС) та мозковим інсультом в анамнезі. Пацієнтів розподіляли до 2 груп по 21 особі в кожній: основної та контрольної. Програма фізичної терапії в основній групі додатково включала вправи для нормалізації тонусу м’язів нижньої кінцівки, покращення динамічної рівноваги, нервово-м’язового контролю та координації рухів, тренування повсякденних активностей, електроміостимуляцію з одночасним виконанням ізометричного напруження м’язів. Всім пацієнтам проводилось анкетування, антропометрія, дослідження сили м’язів нижніх кінцівок, обсягу рухів у КС, оцінювались моторні функцій нижніх кінцівок, статична та динамічна рівновага, ризик падіння, рівень спастичності, витривалість, швидкість ходьби, рівень когнітивних функцій, рівень функціонування за індексом Гарріса, мінеральна щільність ПВС, статистичні методи аналізу даних. Результати. Найбільш значущими факторами для прогнозування відновлення функціонування за величиною індексу Гарріса наприкінці стаціонарного етапу реабілітації були рівень болю за ВАШ (коефіцієнт регресії В=-2,7), сила м’язів згиначів стопи та гомілки за мануально-м’язовим тестом (В=3,0 та В=2,3, відповідно), амплітуда пасивного згинання у кульшовому суглобі (В=0,2). У віддаленому періоді після 3 місяців реабілітації визначали ефективність відновлення функціонування рівень болю за ВАШ (В=-1,3), сила м’язів тильних та підошовних згиначів стопи за мануально- м’язовим тестом (В=1,7 та В=3,4, відповідно), величини статичної складової рівноваги за індексом Тінетті (В=0,8). Розроблені моделі передбачають результати у межах 18,0% та 23,0%, відповідно, від існуючих фактичних величин, що свідчить про задовільну та ефективну роботу (коефіцієнти детермінації 57,0% та 52,0%, р<0,05). Висновки. На початкових етапах найбільш значимими щодо відновлення функціонування були фактори, пов’язані з порушенням функції кульшового суглобу, але щодо віддалених результатів, провідними були фактори, що є наслідками неврологічного дефіциту. Це підтверджує необхідність урахування післяінсультного рухового дефіциту в програмах реабілітації таких пацієнтів.