РОЛЬ ДІАГНОСТИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ, ОТРИМАНОЇ ШЛЯХОМ НЕІНВАЗИВНИХ ВТРУЧАНЬ У РЕАБІЛІТАЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ

Анотація

Мета. Висвітлення важливих проблем, які лежать в основі розвитку патологій деяких функцій організму людини і які піддаються корекції в будь-якому віці. Матеріали. Пацієнтів було поділено на три групи за віковими періодами (перший, другий зрілий вік та люди похилого віку). Діагностика проводилась з використанням неінвазивного аналізатора формули крові АМП. Аналізатор дозволяє комплексно провести оцінку організму з позиції його функціонально-метаболічного і гемодинамічного балансу, водневого обміну і газового гомеостазу. Принцип роботи аналізатора реалізований на основі обробки динаміки температурних показників в репрезентативних точках (місця біфуркації сонної артерії, в пахвових і абдомінальній ділянках). В основу покладена залежність зміни коефіцієнта дифузії кисню, РН-середовища і виникнення пароксизмальних станів. Перед вимірюванням проводилась реєстрація частоти дихання, частоти серцевих скорочень, до уваги також брались маса, вік та стать пацієнта. Для отримання даних використовували п’ять термодатчиків, які розміщували в областях великих судин (шия, живіт, пахові западини). Запис тривав від двох до трьох хвилин. Статистичну обробку даних здійснювали, застосовуючи статистичний пакет MedStat. Результати. Аналіз показників дихальної системи показав, що тест Тиффно, швидкість легеневої вентиляції, швидкість максимального повітряного потоку та легенева вентиляція виходили за межі норми у групі людей похилого віку. У всіх групах поза межами норми були значення показника Роботи серця. Концентрація креатинінкінази серця була низькою у першій групі та завищеною у третій (р˂0,05). Спостерігався знижений кровотік скелетних м’язів у третій групі та висока концентрація молочної кислоти у всіх групах. Незалежно від віку спостерігалась низька концентрація дофаміну, збільшена ширина третього шлуночка, висока потужність життєзабезпечення та високий робочий рівень споживання кисню (р˂0,05). Висновки. Превентивні заходи фізичної терапії повинні бути спрямовані на оптимізацію функціонування, здоров’я та благополуччя. В основі створення програми відновного лікування лежить діагностична інформація, отримана шляхом неінвазивного втручання. Реабілітаційний процес повинен обов’язково включати перенавчання дихання, психологічну підтримку, корекцію фізичної активності. Цілі реабілітаційного процесу повинні грунтуватися на позиціях доказової медицини.