ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ОЗОНОТЕРАПІЇ У КОМПЛЕКСІ ЛІКУВАННЯ ПАТОЛОГІЇ ПАРОДОНТА ПРАЦІВНИКІВ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ЗІ ШКІДЛИВИМИ ЧИННИКАМИ ЗГІДНО З ДИНАМІКОЮ ПОКАЗНИКІВ МІСЦЕВОГО ІМУНІТЕТУ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ

Abstrakt

Захворювання пародонта є однією з важливих міждисциплінарних медичних проблем. Виникнення патологічних змін у тканинах пародонта відбувається внаслідок комплексного впливу ендогенних та екзогенних чинників. Технологічним факторам належить чільне місце серед епідеміологічних, соціальних та кліматичних предикторів погіршення стану здоров’я працюючого населення. Одним з важливих завдань медицини є розробка та впровадження у лікувальну практику методів, які покращують функціональний стан органів і систем та активізують захисні сили організму. Озонотерапія – це високоефективний немедикаментозний метод лікування, принцип якого полягає у застосуванні медичного озону для загального і місцевого впливу на організм людини. Озон не є фармакологічним препаратом, проте йому притаманна висока чутливість до стафілококів, стрептококів та ентерококів, що робить його ефективним безпечним антибактеріальним засобом у стоматології. Метою нашого дослідження стала оцінка ефективності комплексу лікування генералізованого пародонтиту із застосуванням озонотерапії у працівників промислових підприємств зі шкідливими чинниками за даними імунологічних показників ротової рідини. Комплексне лікування генералізованого пародонтиту початкового І та ІІ ступенів було проведене 50 працівникам трьох промислових підприємств Івано-Франківської області: хімічного виробництва, скловиробництва та агропромислового комплексу віком 25–55 років. Пацієнти були розподілені на лікувальні групи: основна група – 25 осіб, яким застосовували розроблений лікувально-профілактичний комплекс із включенням озонотерапії; та контрольна група з 25 хворих, яким лікування генералізованого пародонтиту здійснювалось загальноприйнятими методами. Для оцінки ефективності застосування лікувально-профілактичних схем cпостерігали динаміку імунологічних показників ротової рідини: секреторного sIgA, IgA та маркера запального процесу IgМ у обох лікувальних групах через 1 та 6 місяців після лікування генералізованого пародонтиту. Застосування розпрацьованого алгоритму для лікування генералізованого пародонтиту у працівників промислових підприємств, що увійшли до основної групи, позитивно відобразилось на імунологічних показниках як у найближчі, так і у віддалені терміни спостереження. У групі контролю позитивну динаміку імунограми спостерігали лише через 1 місяць після лікування патології пародонта, проте через півроку зазначені імунологічні показники наблизились або перевищували вихідні дані, що засвідчило недостатню ефективність традиційної лікувально-профілактичної схеми. Таким чином, розпрацьований та впроваджений у практику лікувально-профілактичний алгоритм дозволив суттєво підвищити ефективність лікування генералізованого пародонтиту у працівників промислових підприємств зі шкідливими чинниками, що підтверджувалось достовірним покращенням місцевого імунітету ротової порожнини.