МЕТОДИКИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ, СТАН ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РОЗВИТОК РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЦЕНТРІВ ЯК ОДИН ІЗ НАПРЯМІВ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Анотація

Мета статті. Метою статті в межах дослідницького завдання стало визначення системи реабілітаційних методик, які можуть застосовуватись до військовослужбовців, виокремлення серед них найбільш дієвих та результативних та визначення шляхів їх впровадження. Матеріали та методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить діалектичний метод, застосування якого дозволило всебічно розкрити природу «системи реабілітаційних методик, які можуть застосовуватись до військовослужбовців» як організаційної, медико-профілактичної, соціальної та психологічної форми забезпечення збереження життя та здоров’я захисників України. Системно-структурний метод використаний для аналізу нормативних документів щодо організації реабілітаційної діяльності з військовослужбовцями. Метод концептуально-порівняльного аналізу застосовано для виокремлення сучасних дієвих зарубіжних практик реабілітаційної діяльності з особовим складом збройних сил різних країн у ході бойових дій. Результати дослідження. Визначено систему реабілітаційних методик, які можуть застосовуватись до військовослужбовців, виокремлено серед них найбільш дієві та результативні; здійснено аналіз міжнародних практик впровадження реабілітаційних методик до військовослужбовців та визначено шляхи їх впровадження в Україні; досліджено практику розвитку реабілітаційних центрів як одного із напрямів діяльності органів місцевого самоврядування. Висновки. Встановлено, що для дієвого функціонування системи реабілітації військовослужбовців в Україні доцільно вжити низку заходів: по-перше, необхідно розробити програми комплексної реабілітації військовослужбовців, до опрацювання яких залучити команду фахівців (реабілітологів, психологів, педагогів, які мають діяти комплексно із взаємною узгодженістю); по-друге, необхідно нормативно врегулювати принципи роботи реабілітаційної команди, її повноваження, місце і функції у системі реабілітації як одного з ключових суб’єктів системи реабілітації; під час розробки планів реабілітації пацієнта від етапу надання невідкладної медичної допомоги до амбулаторно-поліклінічного та санаторно-курортного етапів доцільно враховувати міжнародні стандарти (протоколи) реабілітації; по-третє, організаційно-правові засади впровадження методик реабілітації військовслужбовців доцільно врегулювати в Державній програмі реабілітації військовослужбовців; по-четверте, необхідно перепрофілювання низки закладів охорони здоров’я у реабілітаційні центри або створення в міських (районних) закладах освіти повноцінних реабілітаційних відділень; по-п’яте, підвищити рівень престижності професії фахівця у сфері реабілітації та розширити державні замовлення у ЗВО щодо підготовки таких спеціалістів.