РОЗВИТОК СПЕЦІАЛЬНИХ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ ФУТБОЛІСТІВ

Анотація

За мету поставлено дослідити вплив авторської методики на розвиток спеціальних фізичних якостей футболістів різного амплуа. У матеріалах визначено використання бази спортивного комплексу НУВГП м. Рівне, на якій були задіяні 20 футболістів експериментальної групи, що пройшли етап попередньої базової підготовки. Також 18 спортсменів збірної НУВГП з футболу (контрольна група), які неодноразово брали участь у змаганнях серед ЗВО міста. Використовувалися такі методи дослідження: аналіз літературних джерел, практичний досвід, фізичні тести, статистичний метод U-критерій Манна-Уітні. Отримані результати свідчать, що для розвитку оптимального рівня фізичних та спеціальних якостей футболістів різного амплуа потрібно використовувати раціональні засоби і методи підготовки. В контексті дослідження авторська методика сприяла пошуку оптимальних шляхів удосконалення профільних фізичних та спеціальних якостей майбутньої спортивної спеціалізації. Увага приділялася індивідуалізації процесу підготовки футболістів стосовно притаманних особистості спортсмена фізичних та спеціальних якостей, що становило основу авторської методики. Висока варіативність яких виявилася підходом для розвитку техніко-тактичних навичок та спеціальних фізичних якостей, таких як швидкість реагування та прийняття рішень, швидкість пересування по полю, вибухова сила, координація рухів. Так, на початок експериментальних досліджень ЕГ мала незначну відмінність на користь КГ у контрольних випробуваннях. А наприкінці дослідження завдяки використанню вибраних засобів і методів тренувань спостерігаються значні зміни у контрольних видах випробувань, а саме: «ведення м’яча 30 м» – амплуа «нападники» ЕГ на 0,3 с (6,0±0,91); у «веденні м’яча 30 м з обвідкою стояків» – амплуа «півзахисники» ЕГ (7,3±0,1) покращили результат на 0,8 с від початку дослідження; амплуа «підтягування» у «нападників» і «захисників» ЕГ збільшилося (15±1,30), що відповідає параметру статистичної значущості р≤0,01. Висновки. Покрашення результату спостерігається у всіх обстежених спортсменів, але зміни рівня вірогідності значень у цих контрольних випробуваннях не виявлено. Пояснити це можна тим, що динаміка ігрових прийомів гравців різного амплуа свідчить, з одного боку, про попередній рівень розвитку спеціальних фізичних якостей, а з іншого боку, низьку імовірність різниці (Р > 0,05). Констатація про неоднозначність рівня вірогідності значень змін вказує на те, що покращення результатів спостерігаються, але не в усіх випадках досягається статистична значущість. Загалом, наше дослідження поповнило розуміння впливу спеціальних фізичних якостей на ігрові навички футболістів різного амплуа та підкреслило значення використання індивідуалізованих підходів у тренуванні.