ПРОГНОЗУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ ХВОРИХ НА ПНЕВМОНІЮ У РАЗІ КОРОНАВІРУСНОЇ ХВОРОБИ НА ЕТАПАХ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Анотація

Мета – розробити прогностичну модель ефективності фізичної терапії щодо покращення кардіореспіраторної витривалості пацієнтів, хворих на пневмонію, у разі коронавірусної хвороби на етапах реабілітації. Матеріал. На стаціонарному етапі у дослідженні взяли участь 42 пацієнти, хворі на коронавірусну хворобу. Пацієнтів випадковим чином розподіляли до основної (n=21) та контрольної (n=21) груп. Програма фізичної терапії для пацієнтів основної групи додатково включала вправи на розтяг м’язів поясу верхньої кінцівки, грудної клітки та м’язів тулуба, крім того, всім пацієнтам основної групи призначалися вправи, спрямовані на нормалізацію дихання, незалежно від наявності продуктивного кашлю та/або вологих хрипів. Всім пацієнтам проводилось анкетування, антропометрія, оцінка рівня вираженості слабкості та кашлю, визначалася сила м’язів верхніх кінцівок, рівновага, кардіореспіраторна витривалість. На довготривалому етапі реабілітації в дослідження було включено 30 пацієнтів. Пацієнти виконували програму фізичної реабілітації як індивідуально, так і в групах по 3–4 особи 5 днів на тиждень протягом 6 тижнів після виписки. Всім пацієнтам проводили анкетування, антропометрію, оцінювали якість життя, кардіореспіраторну витривалість, ступінь ураження легень, визначали кількісний склад трансформуючого фактора росту (TGF-β1). Результати. Найбільш значущими факторами для прогнозування покращення показників 6-хвилинного тесту ходьби наприкінці стаціонарного етапу реабілітації були значення тесту «Встань та йди» (коефіцієнт регресії В=-4,1) та сила м’язів недомінуючої верхньої кінцівки (В=2,3). Розроблена модель передбачає результат у межах 14% від наявних величин, що вказує на задовільну роботу (коефіцієнт детермінації 42%). У довготривалому періоді через 6 тижнів, 6 місяців, 12 місяців – рівень С-реактивного білка (В=-0,34, В=-0,4 та В=-0,3 відповідно), трансформуючого фактора росту β (В=-0,76, В=-0,73 та В=-0,72 відповідно) у сироватці крові та рівень фізичного функціонування за опитувальником SF-36 (В=1,46, В=0,72 та В=0,85 відповідно). Розроблені моделі передбачають результат у межах 6%, 19%, 21% відповідно (коефіцієнт детермінації 76%, 62%, 60% відповідно), що вказує на задовільну та ефективну роботу. Висновки. На післягострому етапі реабілітації найбільш значущими показниками щодо прогнозування відновлення кардіореспіраторної витривалості були сила м’язів недомінуючої верхньої кінцівки та показники рівноваги за тестом «Встань та йди», тоді як на довготривалому періоді реабілітації – рівні TGF-β та СРБ у сироватці крові пацієнтів у період захворювання.