ПОБУДОВА ПРОФІЛАКТИЧНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАНЯТЬ ІЗ ЖІНКАМИ ДРУГОГО ПЕРІОДУ ЗРІЛОГО ВІКУ З РІЗНИМИ ТИПАМИ ТА РІВНЕМ СТАНУ ПОСТАВИ

Abstrakt

Мета дослідження полягала в науковому обґрунтуванні побудови програми профілактично-оздоровчих занять для жінок 39–40 років із різними типами та рівнем стану постави з метою підвищення її здоров’язберігальної спрямованості. Методи дослідження: теоретичний аналіз спеціальної літератури, метод викопіювання з медичних карт, педагогічне спостереження, фотознімання й аналіз постави, педагогічний експеримент, методи математичної статистики. Результати. Обґрунтовано логіку та слушність використання результатів проведеного в дослідженні констатувального експерименту як базису розроблення програми профілактично-оздоровчих занять для жінок другого періоду зрілого віку з різними типами та рівнем стану постави, що охоплює три етапи та складається з таких тематичних блоків, як: комплекси вправ «гімнастика суглобів», «дихальна гімнастика», вправи із залученням систем пілатесу, йоги, застосування гантелей, – це відрізняє її від уже відомих у галузі фізичної культури і спорту відповідних програм. Констатовано, що після завершення послідовно перетворювального експерименту тільки 7,1% жінок другого періоду зрілого віку з різними типами та рівнем стану постави, що брали участь у дослідженні, продемонстрували результати, співвідносні з низьким рівнем стану біогеометричного профілю постави, тоді як решта охоплених експериментом осіб показали результати, відповідні середньому (78,6%), а в окремих випадках (14,3%) – високому рівню стану біогеометричного профілю постави. Унаслідок вивчення спектра змін у стані фізичної підготовленості учасниць експерименту, з огляду на тип їхньої постави, спостережено статистичне зростання силової витривалості м’язів верхніх кінцівок (за тестом згинання та розгинання рук в упорі лежачи) у двох групах: серед жінок із круглою спиною, результати яких зросли у середньому більше, ніж на одне віджимання (t=3,92; р<0,01), а також осіб зі сколіотичною поставою, де таке зростання також майже сягало одного разу (U=0; р<0,05). Одержані за допомогою виконання тесту «підтягування у висі лежачи» дані щодо силової витривалості м’язів верхніх кінцівок експериментованих жінок, стратифікованих на групи за типами постави, вирізняються позитивною спрямованістю, а проте вони лише в двох групах – осіб із круглою спиною, де за медіаною різниця становила 2 підтягування (U=1,5; р<0,05), а ще осіб із плоскою спиною, де така різниця відповідала 1 підтягуванню (U=0; р≤0,05), досягли рівня статистичної достовірності. Окрім того, в усіх групах досліджуваних жінок визначено позитивне зростання показників гнучкості хребетного стовпа, рухливості кульшових суглобів, еластичності підколінних сухожиль (тест «нахил тулуба вперед із положення сидячи») на тлі відсутності статистично достовірних зрушень (p>0,05). Висновки. Спектр відхилень у опорно-руховому апараті, що виникають унаслідок незбалансованої асиметрії людини, доповнюють й інші деструктивні зміни постави, як-от кіфоз і лордоз, що набувають вияву в первинній дисфункції сагітальної площини. Названі стани виступають причинами формування скелетно-м’язового стресу, неуникного структурного пошкодження у майбутньому, негативної зміни ефективності руху та функції дихання, а також погіршення якості життя. У дослідженні вперше теоретично обґрунтовано та розроблено програму профілактично-оздоровчих занять для жінок другого періоду зрілого віку з різними типами та рівнем стану постави.